Діяльність ООН щодо охорони навколишнього середовища в районах, вражених збройним конфліктом: перспективи для України
Важливість збереження природного середовища в періоди збройних конфліктів полягає в об'єднанні зусиль для охорони спільного навколишнього середовищаі в ім'я майбутніх поколінь. Роль здорових екосистем і регульованих стійким чином ресурсів полягає у зниженні ризику виникнення збройних конфліктів.
В резолюції 47/37 Генеральної Асамблеї ООН «Охорона навколишнього середовища в періоди збройних конфліктів», яка містить наполегливий заклик до держав вжити всіх заходів стосовно забезпечення дотримання існуючих положень міжнародного права, що застосовуються до охорони навколишнього середовища в періоди збройних конфліктів, розглянути питання про те, щоб стати учасниками відповідних міжнародних конвенцій і зробити кроки по включенню цих положень до військових статутів національних Збройних Сил; і резолюцію 56/4 Генеральної Асамблеї ООН «Проведення Міжнародного дня запобігання експлуатації навколишнього середовища під час війни та збройних конфліктів».
Резолюція 50/70 Генеральної Асамблеї ООН «Загальне і повне роззброєння», резолюція 53/242 Генеральної Асамблеї ООН «Доповідь Генерального секретаря про навколишнє середовище та населені пункти», в якій підтверджується, що відповідно до її мандату «Програма Організації Об'єднаних Націй з навколишнього середовища» не бере участь у виявленні конфліктів, їх запобіганню або врегулюванню; і резолюція 57/337 Генеральної Асамблеї ООН «Запобігання збройних конфліктів», в якій визнається необхідність актуалізації та координації запобігання збройних конфліктів в рамках всієї системи Організації Об'єднаних Націй і міститься заклик до всіх її відповідних органів, організацій і установ розглянути згідно з їхніми відповідними мандатами питання про те, яким чином вони могли б найкраще враховувати аспект, пов'язаний із запобіганням конфліктів, в їх діяльності, там, де це можливо.
У 1994 році Міжнародним комітетом Червоного Хреста були прийняті Керівні принципи для військових статутів та Інструкції з охорони навколишнього середовища під час збройних конфліктів.
Значущість роботи з охорони навколишнього середовища, яка проводиться в рамках системи Організації Об’єднаних Націй і в рамках інших міжнародних органів, включаючи роботу Програми Організації Об'єднаних Націй з навколишнього середовища, спрямовану на надання допомоги у моніторингу, скороченні і пом’якшенні наслідків погіршення стану навколишнього середовища в результаті збройних конфліктів і проведенні оцінок після конфліктів, а також її діяльність з реагування на кризові ситуації у світі, в тому числі шляхом надання широкого спектру природоохоронних експертних знань національним урядам і партнерам в системі Організації Об'єднаних Націй.
Необхідність пом'якшення екологічних наслідків діяльності транснаціональних та інших організованих злочинних груп, включаючи незаконні збройні групи, а також незаконну експлуатацію природних ресурсів та торгівлю ними в районах, вражених збройними конфліктами є очевидною. Програма Організації Об'єднаних Націй з навколишнього середовища може грати провідну роль з вирішення цих проблем в межах свого мандата.
Слід зазначити, що сталий розвиток і охорона навколишнього середовища сприяють благополуччю людини і реалізації прав людини.
Для досягнення вказаної мети необхідно підвищити міжнародну обізнаність про проблему шкоди, що завдається навколишньому середовищу під час збройних конфліктів, і необхідність належної охорони навколишнього середовища, коли вона порушується збройними конфліктами.
Держави повинні вжити всіх належних заходів для забезпечення дотримання відповідних міжнародних зобов'язань в рамках міжнародного гуманітарного права щодо охорони навколишнього середовища під час збройних конфліктів.
Також держави повинні розглянути питання про відображення в національному законодавстві Керівних принципів для військових статутів та Інструкції з охорони навколишнього середовища під час збройних конфліктів Міжнародного комітету Червоного Хреста.
27 травня 2016 р. у Найробі в рамках засідання Асамблеї ООН з навколишнього середовища, яку ще називають "Парламентом довкілля", було ухвалено резолюцію «Захист довкілля в районах, вражених збройними конфліктами» UNEP/EA.2/Res.15, внесену Україною разом із – ЄС і його 28 державами-членами, Канадою, Норвегією, Ліваном, Іраком, Південним Суданом, Йорданією та ДРК.
За твердженнями неурядових організацій, цей документ став найбільш значущою резолюцією такого роду з 1992 року.
З прийняттям резолюції Україна отримала можливість додати її до міжнародного інструментарію протидії російській агресії, використання її як бази для здійснення подальших кроків у рамках ООН.
"Резолюція встановлює подальші завдання ЮНЕП щодо надання посиленої допомоги країнам, враженим збройними конфліктами, зокрема у пост-конфліктній оцінці і відновленні; взаємодії з Комісією міжнародного права; співпраці з ЮНЕСКО в питаннях захисту природних пам’яток Світової спадщини; визначає взаємозалежність захисту довкілля та дотримання прав людини, необхідність зменшення негативного впливу на довкілля нелегальних збройних угруповань, зокрема транснаціональних, нелегальної експлуатації ними природних ресурсів та торгівлі цими ресурсами; наголошує на необхідності захисту довкілля в районах збройних конфліктів, міжнародного співробітництва у цьому зв’язку, імплементації необхідних положень міжнародного права, а також врахування рекомендацій Червоного хреста у військових статутах, інструкціях тощо.".
